Iз книги Внуки столIтнього запорожця ДО ЧИТАЧА



Категории Докiя Гуменна ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Чи виправдана назва цiєï книжки? Оповiдання й новелi, вмiщенi тут, складають мозаïку, а з неï виринає образ того, як час i оточення нас рiзьблять. Це ж усi цi новелки хоч i украïнськi, але американського походження. То чи справдi всi оцi персонажi, оселенi на сторiнках книжки,— внуки й правнуки запорожцiв, козацькоï нацiï, якою були нашi предки ще пару столiть тому? Такi роздуми й сумнiви опановують автора при наданнi назви всiй збiрцi. I яка вiдповiдь? Так, на вiдмiну вiд тих, що стидаються своïх босих з-пiд солом'яноï стрiхи дiда-баби i не хочуть ïх мати, я горджуся ними i хочу мати дiда-запорожця, я пишаюся прадiдом-гайдамакою. Якби не було гайдамаки Грушiвського-Шевченка, не було б його внука Тараса; якби не було стодвадцятилiтнього дiда-запорожця Шепеля, не було б внукiв Якова 1 Зiни, iншими словами — пiдтвердження волевияву украïнського народу мати свою хату, свою правду, i силу, i волю,— прагнення до самостiйного життя. Не було б — пiсля катастрофи 60 рокiв тому — великого iсходу у широкi свiти тридцять рокiв тому. Нас. I не було б нових паростей, якi прищепилися на новому грунтi, але й не забули, який ïхнiй корiнь. Тому я думаю, що всi ми — внуки-правнуки тих запорожцiв, якi жили по сто двадцять рокiв. I тому я смiливо називаю цю збiрку
Iз книги Внуки столIтнього запорожця ДО ЧИТАЧА